Гроза наближається з-за гори, ви здатні її відчути. Саме відчути, адже вона лише почала розфарбовувати небо і загострила звуки навкруги, прискорюючи серцебиття очікуванням. І ось вже важко повіяло.

Верхівки смерек чергами схилились першому подиху грози. А над самим Явірником величаво зійшло яскраве сяйво окутане пасмами важких хмар.

Все, серце спіхом дає зворотній відлік.

Пружні поштовхи перших хвиль бурі змінюються рівними важкими пасмами зливи.

А на сході вже вимальовується юпітеріанський пейзаж, змінює фарби й контури гірських схилів, віддає небу своє переривчасте дихання.

Гроза відходить на захід у супроводі срібного маршу дощових струн.

Дощ оновив кольори, вирівняв їх розділив тонкою сіткою відтінків. Захват початку поступово згладжується чутливістю до найменших дрібниць. Час поступово повертається в свій звичний ритм.

Юпітеріанський пейзаж поступається затишку червоних дахів на схилі найближчої гори.