У Теребовлянській громаді розпочали процес повної внутрішньої децентралізація.
Усі повноваження і відповідальність - передають до працівників та тих, кого вони обрали керівниками. Фактично влада передала рішення у внутрішньогалузеві напрямки, адже вони працюють для себе і повинні самі вирішувати, що їм потрібно.

У громаді є спеціальний відділ, який пише проекти, але гроші шукають всі. За словами голови ОТГ, кожен відділ фактично зобов'язаний писати свої проекти.

Це може бути як державне фінансування, так і співпраця у рамках різноманітних програм. Зокрема, громада співпрацює із Програмою USAID DOBRE.

У виконком увійшли фермери, які багато допомагають - вони разом із старостами входять до складу керівництва. Тут уже є Рада підприємців. Ще планують створити Раду директорів - кажуть, що таким чином вони зможуть більш ефективно залучити працівників до визначення пріоритетів.

До речі, фермери дають також немалу частину податків - за рахунок оренди землі, зокрема. Тут налічується 29 сільськогосподарських угідь загальною площею 17831,2 га.
Це дає громаді близько півтисячі робочих місць. Також фермери увійшли у виконком - вони вирішують питання разом із старостами на спільних засіданнях.

Вагому частку бюджету також складають податки від місцевих підприємств, які працюють переважно на експорт. Це виробництво взуття, пінопластових плит, скляних ялинкових прикрас, молочних продуктів, обробка унікального каменю пісковика.

Інвесторами взуттєвої фабрики є італійці. Вони знайшли тут дешеву робочу силу, яка виготовляє якісну продукцію - проте в Україні цього взуття не знайти. Ялинкові прикраси ручної робота також експортують у Європу.

Молочний завод збудували лише минулого року за швейцарською технологією - тут все повністю автоматизовано. Дотримання високих стандартів якості також відкриває для продукції шлях за кордон.

Зарплата у посадовців ОТГ починається від 7000 грн, але це залежить від того, як людина працює. Наприклад, старост тут оцінюють раз на півроку. Вираховується рівень довіри до керівника села - якщо мешканці села звертаються до голови громади, обходячи старосту, то він виконує свою роботу не якісно. Окрім того, посадоці складають іспити - частіше, ніж прийнято проходити атестацію у типових міськрадах.

Яку динаміку змін покажуть відношення "оцінка-зарплатня" - буде видно згодом. Адже це нововведення тільки почали реалізовувати. Тим не менш, кожен працівник розуміє, що оплата його праці залежить від її якості. За словами голови громади, зарплатня може змінюватися навіть на декілька тисяч.

Голова громади каже, що професійного фахівця невисокою зарплатнею просто не втримати, адже його можуть переманити на інше місце. Тож у громаді шукають способи платити людям конкурентно спроможні зарплати.

Окрім того, тут охоче беруть на роботу молодь навіть без досвіду роботи:

До речі, про молодь і її активність. Керівник Теребовлянського Центру Культури і Дозвілля (про який ми розкажемо нижче), також запровадив у своєму закладі власну модель оцінювання: роботі співробітників анонімно ставлять бали їхні колеги.

У Теребовлянській громаді у пріоритеті - проекти молоді. До речі, подібну політику обрала і Новоукраїнська ОТГ на Кіровоградщині.

Однією із новацій, якими пишається Теребовлянська громада - створення сучасних Центрів Культури і Дозвілля.

Ці Центри прийшли на зміну Будинкам культури старого зразка. Тепер тут працюють бібліотека, гуртки хореографії та фітнесу, навіть курси польської мови. Тут є сцена, яка також стає платформою для кінопоказів.

Більшість послуг Центру - безкоштовні. Проте такі речі як фітнес, дискотека, показ художніх фільмів - платні.

За словами балетмейстера Віти Гісь, фітнес має попит переважно взимку, бо весна і літо - час агрофітнесу.

Вартість квитка на перегляд художньої стрічки - мінімальна (10 грн/сеанс). Діти самі обирають, що вони хочуть подивитися. Просвітницькі та інформаційні фільми - безкоштовні.

Інженер-програміст Центру Людмила Корчак, яка також є і викладачем польської мови, говорить, що люди з часом звикають до таких платформ. Дівчина каже, що раніше - у її дитинстві - не вистачало подібних Центрів і дітям доводилося шукати собі можливості де-ін-де. Тепер - різноманітні активності зібрані в єдиному сучасному просторі.

Окрім того, Центри встигають не тільки виконувати свою роботу, а і вдосконалюватися. Наприклад, на момент приїзду делегації журналістів, тут розпочалася хвиля обмінів керівників.

Назар Турковський представив себе як "три хвилини тут директор" - чоловік працює у Теребовлі, а у Підгайчики приїхав для обміну досвідом.

Загалом галузь культури у Теребовлянській громаді заробляє близько мільйона гривень у рік. Зокрема, завдяки туризму.

Західна Україна славиться великою кількістю історичних пам'яток - замки, палаци, монастирі. Теребовлянська ОТГ - не виняток.

Для того, аби мандрівник не загубився у величезному розмаїтті пам'яток, захованих серед сучасних будівель, тут розробили спеціальні маршрути.

Над цим у Теребовлянській громаді працює КП "Теребовлянський туристично-інформаційний центр".

Екскурсійні меню передбачають не тільки маршрути, а і бюджетні чи розкішні місця для ночівлі, різні можливості для харчування, розваг тощо.

Окрім того, комунальне підприємство продає власні сувеніри. За словами директора "Теребовлянського туристично-інформаційного центру" Степана Зелінського, усю продукцію вони розробляли самі. Тут і листівки, і магнітики, і туристичні брошури, журнали тощо.

На базі КП також є інтерактивний Музей-майстерня, де турист під керівництвом майстра може сам виготовити собі сувенір. Тарас Зелінський говорить, що за ціною це буде навіть дешевше, ніж купити готовий продукт, адже вартість майстер-класу залежить переважно від ціни витратних матеріалів. А сам Музей-майстерню створюють за співфінансування Програми USAID DOBRE.

Наразі сам туристичний Центр займає 18 квадратів у двоповерховій будівлі.

Але на вільній території на вулиці ще планують створити відкритий простір - дворик зі сценою. Окрім того, на суміжній із сусідньою установою території облаштують парковку для екскурсійних автобусів.

Про Теребовлянський замок (один з найстарших в Україні, який веде свою історії з IX століття) - за матеріалами tic.terebovlia.infо

Нинішній Теребовлянський замок – пам'ятка оборонної архітектури XVII століття. Розташований на Замковій горі на місці давньоруського городища на правому березі річки Гнізна.

Історія теребовлянських укріплень сягає своїми коренями у часи княжих міжусобиць, коли Теребовлею, княжою столицею, володів нащадок великого князя Ярослава Мудрого Василько Ростиславович. Уже тоді на Замковій Горі, що здіймається над місцевістю на 50 м у висоту і омивається водами потічка Печенія, було засноване давньоруське городище, у плані трикутної форми, що зі Сходу було захищене земляними валами, залишки яких сьогодні можна зустріти за території Замкової гори.

Про ці перші укріплення Теребовлі, нажаль, немає жодних літописних згадок. Відомо лише те, що за часів окупації українських земель польським королем Казимиром Великим, у центрі Старого міста, на високій горі «стояла дерев'яна кріпость на кам'яному фундаменті».

Так у 1341 році, після переходу Теребовлі під владу Польщі в південній частині Замкової гори був закладений фундамент для майбутніх кам'яних укріплень. Тоді ж у скалі був висічений колодязь глибиною близько 45м (з кінця XVII ст. була засипана і не функціонувала до ХІХ ст., коли її розчистили та встановили в ній помпу – все це за сприяння комісара міста Сильвестра Комісевича). Проте ця фортифікаційна споруда Казимира Великого проіснувала лише до кінця XІV століття, згодом – зруйнована і спалена.

Наступна згадка про замок, новий чи перебудований із залишків старих укріплень, датується 1534 роком. Краківський каштелян Анджей Тинчинський за власні кошти відновлює кам'яні мури Теребовлянського замку. У цей час його брат Станіслав займає посаду Теребовлянського старости. Новий замок стояв на сторожі міста близько століття, а залишки цих давніх укріплень виявлені археологами під час розкопок на території Замку у 2012 р.

Сучасного вигляду Теребовлянський замок набув за часів старости Олександра Балабана. Причиною будівництва міцної твердині у Теребовлі стали часті татарські набіги (близько 15 разів на рік), в результаті яких чисельність жителів міста скоротилась вдвічі. Завершено будівництво нового замку у 1632-33рр., після чого Олександр Балабан запросив до міста комісію ревізорів, які повинні були скласти повний звіт по коштах, що були затрачені на його будівництво. На той час ця сума складала 9 тис. злотих.

Далі - фоторепортаж із прогулянки журналістів Теребовлянським замком від кореспондента Першої електронної газети.

«Усі дороги ведуть до Теребовлі», – так можна інтерпретувати усім відому фразу щодо нашого міста у кінці ХІХ століття, у час, коли інтенсивно розвивається будівництво автомобільних доріг та залізничних колій. Та справжнім архітектурним дивом для Теребовлянської землі стало будівництво двох аркових залізничних мостів – віадуків, на околицях Теребовлі. Цікавим є те, що на Західній Україні є лише 5 віадуків, 2 з яких знаходиться поблизу Теребовлі.

Перший, 7- арковий, розташований зі сторони села Кровінка. Масивні колони підтримують основу віадуку над яким відкривається панорама давнього городища V-VI століття.

Другий – 9-арковий залізничний міст (село Плебанівка) дугоподібної форми вражає своїми розмірами: більше 100 м. у довжину та близько 30 м. у висоту. Його проектуванням займались інженери з Італії. Будівництво велося вручну місцевими майстрами із сірого каменю, який на підводах привозили з найближчого кар'єру із села Застіноче. Саме з будівництва архітектурних велетнів розпочинається уся залізнична історія Теребовлі, яка своїми коренями сягає у середину XIX століття, коли у Європі розпочалось інтенсивне будівництво залізниць як заощадливого і швидкого виду транспорту і зв'язку.

У цей час Теребовля була одним із повітових центрів Галичини у складі Австро-Угорської імперії тому залізничне сполучення із нашим містом входило у плани Австрійської державної залізниці (з 1892 року).